Це був звичайний день для 18-річних близнючок Макарем та Ікрам, коли їхня школа потрапила під обстріл. Макарем була на уроці англійської літератури, а Ікрам – на уроці природознавства, коли вони почули “дивні звуки” з-за меж школи в Судані. Потім почався обстріл.
Макарем розповідає, що її плече “відхилилося”, коли її поранило. З криками її однокласниці впали на підлогу, щоб уникнути обстрілу та знайти укриття. “Ми сховалися біля стіни, і дівчина, яка стояла переді мною, поклала руку мені на плече і сказала: ‘Твоє плече кровоточить'”.
У хаосі дві сестри, які були в окремих класах, намагалися дістатися одна до одної, але не змогли. Пізніше Ікрам шукала свою сестру, не знаючи, що її вже доставили до лікарні. Як і інших поранених, Макарем доставили до лікарні місцеві жителі, які везли поранених автомобілями та візками, запряженими тваринами, оскільки в Ель-Обейді, місті, де вони жили, не було служби швидкої допомоги.
Зрештою, вчителям та однокласникам довелося переконати Ікрам припинити пошуки та йти додому. Лише коли Макарем повернулася додому з лікарні пізніше того ж дня, її родина дізналася, що вона все ще жива. “Я чекала її біля парадних дверей, і коли я побачила, як вона йде, ми всі плакали”, – каже Ікрам, яка була в тій частині школи, що не постраждала, тому не отримала поранень.
Вчителька англійської мови Макарем та Ікрам та 13 однокласниць загинули, а ще десятки отримали поранення під час обстрілу школи для дівчаток Абу Сітта в Ель-Обейді, штат Північний Кордофан, у серпні 2024 року. Зазвичай у школі навчається близько 300 учнів.
Регіональна влада звинувачує Сили швидкого реагування (СШР) — воєнізоване угруповання, що воює із суданською армією, — у здійсненні обстрілу. СШР ніколи не коментували цей інцидент і не відповіли на запит BBC про коментарі. Незрозуміло, чи був обстріл школи навмисним.
Макарем каже, що половина її друзів у школі загинули, а інша половина отримала поранення. Крім травми плеча, вона також отримала поранення голови, але була виписана з лікарні після отримання базового лікування. Проте через кілька днів, після появи сильних головних болів, їй зробили КТ, яка виявила невеликий осколок у її голові. “Було дуже боляче, і мені довелося приймати багато знеболювальних”, – каже вона.
Громадянська війна в Судані почалася у квітні 2023 року і призвела до загибелі понад 150 000 людей, мільйони були змушені залишити свої домівки. Організація Об’єднаних Націй заявляє, що країна зараз переживає найгіршу гуманітарну кризу у світі. Багатий на нафту регіон Кордофан у Судані, який поділений на штати Північний, Південний та Західний Кордофан, став основною лінією фронту у війні через своє стратегічне значення, розташовуючись між контрольованими СШР районами на заході та східними районами, де переважно відповідає армія. Аналітики кажуть, що той, хто контролює регіон, фактично контролює постачання нафти в країні, а також значну її частину.
За оцінками ООН, близько 13 мільйонів із 17 мільйонів дітей шкільного віку, які залишилися в Судані, не відвідують школу. Північний Дарфур, під контролем СШР, є найбільш постраждалим штатом, за даними благодійної організації Save the Children, лише 3% його шкіл працюють.
Школа Абу Сітта була закрита на три місяці після нападу, поки її ремонтували. Макарем та Ікрам сказали, що спочатку вони не могли уявити собі повернення до місця, де загинули їхні друзі та вчителька. “Але коли я побачила, як повертаються мої друзі і кажуть, що все гаразд, я вирішила повернутися”, – каже Ікрам.
Проте повернення до школи викликало болісні спогади. “Я закривала очі по дорозі до класу, щоб не дивитися на місце, де стався обстріл”, – каже Ікрам.
За словами директорки школи Іман Ахмед, низці учнів була надана психологічна підтримка після їхнього повернення. У школі також були доступні ліжка та медсестри, щоб дозволити пораненим учням здавати іспити в комфортних умовах.
Хоча Ель-Обейд все ще піддається багаторазовим атакам дронів, коли BBC відвідала школу в грудні, учні грали та сміялися на подвір’ї. Директорка описує рішучість дівчаток продовжувати навчання, незважаючи на те, що з ними сталося, “як форму непокори та відданості тим, кого було втрачено”.
Але ситуація для дітей, які намагаються вчитися в Ель-Обейді, залишається складною. Місто перебувало в облозі СШР більше півтора року, доки суданська армія не відновила контроль у лютому 2025 року. Хоча зараз панує відносний спокій, десятки шкіл були перетворені на притулки для людей, які тікають від війни. Ель-Обейд приймає майже мільйон переміщених осіб у різних притулках, за даними уповноваженого штату з гуманітарної допомоги.
Ібтісам Алі, учениця середньої школи, яка була перетворена, каже, що не може покинути свій клас до кінця навчального дня, тому що територія заповнена переміщеними особами. “Навіть сходити до вбиральні стало для нас проблемою”, – каже вона.
Валід Мохамед Аль-Хассан, міністр освіти штату Північний Кордофан, сказав, що присутність переміщених сімей у школах спричинила проблеми, зокрема з санітарією, але це “умови війни та ціна війни”.
Попри війну та все, що сталося, Макарем та Ікрам, яким зараз по 19 років, з надією дивляться у своє майбутнє. Ікрам закінчила навчання у школі і зараз вивчає англійську мову в університеті Ель-Обейда. Її надихнула її вчителька англійської мови Фатія Халіль Ібрагієм, яка загинула під час нападу. Смерть її друзів зробила її ще більш рішучою завершити навчання, каже вона. “Я постійно нагадувала собі, що ми повинні мати таке ж прагнення досягти того, чого не змогли досягти вони”.
Тим часом Макарем хоче стати лікарем, як ті, хто її лікував після поранення. Вона склала іспити в середній школі, але не набрала необхідного балу для вступу на медичний факультет університету. Макарем каже, що осколок, який застряг у її голові і не може бути видалений хірургічним шляхом, спочатку ускладнював їй навчання. “Я могла вчитися лише годину, а потім відпочивати ще годину. Це було дуже важко”.
Доктор Тарек Зобієр, невролог у Судані, сказав, що медичні наслідки наявності осколка в голові різняться від випадку до випадку. Деякі люди не відчуватимуть симптомів і можуть жити без медичного втручання. Але якщо виникають більш серйозні симптоми, такі як спазми, може знадобитися операція.
Для Макарем біль вже не є постійним, хоча він посилюється взимку, коли холодно. Вона приймає знеболювальні за потреби. Вона вирішила повторити навчальний рік, щоб перездати іспити. “Я вірю, що зможу досягти бажаного балу. Я сподіваюся на майбутнє”, – каже вона.
