Сполучені Штати, Росія та Україна рідко доходять згоди. Однак, поки їхні делегації зустрічаються в Абу-Дабі на першій тристоронній зустрічі після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, усі три сторони, схоже, дійшли одного висновку: залишилося вирішити лише одне питання. Це питання території, а саме східного регіону України, відомого як Донбас. І, судячи з коментарів, зроблених перед зустріччю, навряд чи воно буде вирішене.
«Це все про східну частину нашої країни, це все про територію», – сказав президент України Володимир Зеленський, посилаючись на давню – і раніше відхилену – вимогу Росії, щоб Київ відмовився від тих частин Донбасу, які він досі контролює. Хоча президент США Дональд Трамп заявив, що угода близька, Зеленський у четвер вкотре заявив, що Україна не готова передати частини своєї території Росії. А після зустрічі зі спецпредставником Трампа Стівом Віткоффом у четвер радник Кремля Юрій Ушаков дав зрозуміти, що Росія також не бажає йти на поступки. Він попередив, що довгострокової угоди не буде «без вирішення територіального питання», повторивши погрозу, що Росія продовжуватиме домагатися своїх цілей «на полі бою», доки угода не буде досягнута.
Донецька та Луганська області, разом відомі як Донбас, дві багаті на вугілля східні регіони України, колись були промисловим серцем України. Цей регіон, потужний у виробництві сталі, добре з’єднаний з Азовським морем річками та штучними каналами. Він також відомий своїми родючими сільськогосподарськими ґрунтами та багатими покладами корисних копалин.
Президент Росії Володимир Путін не приховував того факту, що не вірить у право України на існування як незалежної країни, відкидаючи суверенітет, здобутий нею 1991 року після розпаду Радянського Союзу. Він стверджував, що Україна та українці є частиною більшої «історичної Росії», і неодноразово, без будь-яких доказів, звинувачував Київ у вчиненні «геноциду» проти російськомовних в Україні. Історично Донбас був найбільш «російською» частиною України, з великою кількістю російськомовного населення. І саме на Донбасі 2014 року розпочалася місія Путіна з дестабілізації та завоювання України.
2014 року Росія незаконно анексувала український півострів Крим на півдні країни після таємної військової операції, очолюваної висококваліфікованими російськими солдатами, які не носили розпізнавальних знаків. У той самий час Росія почала підтримувати та постачати зброю проросійським сепаратистам на Донбасі, допомагаючи їм взяти під контроль частини Луганської та Донецької областей, включно з їхніми регіональними столицями, у тоді ще погано підготовленої та маломотивованої української армії. Росія завжди стверджувала, що не має своїх солдатів на місцях, але Сполучені Штати, НАТО та українська влада заявляють, що російський уряд забезпечував сепаратистів, надавав їм консультативну підтримку та інформацію, а також включав своїх офіцерів до їхніх лав. В особливо жахливому інциденті сепаратисти використали поставлений Росією зенітно-ракетний комплекс «Бук» радянських часів, щоб збити цивільний рейс MH17, убивши 298 людей. Москва неодноразово заперечувала відповідальність, але голландський суд визнав двох росіян та одного українського сепаратиста винними у масовому вбивстві за їхню причетність до знищення MH17.
Протягом майже восьми років війна низької інтенсивності тліла вздовж лінії фронту на Донбасі, забравши життя близько 14 000 людей, за даними України. Потім, у лютому 2022 року, Путін оголосив, що Росія визнає так звані Донецьку народну республіку (ДНР) та Луганську народну республіку (ЛНР) як незалежні держави. Через три дні він розпочав повномасштабне вторгнення в Україну. Путін витратив майже 12 років, намагаючись взяти під контроль Донбас військовим шляхом. Але, хоча російські збройні сили значно перевершують українські за чисельністю та озброєнням, Москва досі не змогла повністю захопити регіон. Хоча російські війська контролюють майже всю Луганську область, вони змогли захопити лише 70% Донецької, незважаючи на величезні ресурси, вкладені в бойові дії.
Саме решту Донецької області Росія рішуче вимагає від України поступитися. Близько двох третин цієї території контролюється Україною, тоді як третина є нічийною землею, де тривають бої. Путін та його радники неодноразово погрожували захопити територію силою, якщо Київ не поступиться. Але прогрес уздовж лінії фронту був дуже повільним і дорогим. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте минулого тижня заявив, що щомісяця гине близько 20 000 – 25 000 російських солдатів. Росія не розголошує свої втрати. Інститут вивчення війни, американська організація з моніторингу конфліктів, оцінює, що за нинішніх темпів Росії знадобиться ще півтора року, щоб взяти під контроль решту частин Донбасу, які все ще перебувають під контролем Києва.
Зеленський неодноразово наголошував, що постійні територіальні поступки не є предметом переговорів. Навіть якщо українці проголосували б за поступку своїх земель – що малоймовірно, згідно з опитуваннями громадської думки – угода все одно була б незаконною відповідно до міжнародного права, яке забороняє використання сили для завоювання території іншої держави. Натомість Київ, за підтримки європейців, вказав, що був би готовий визнати поточну реальність на місцях у потенційній угоді про припинення вогню, щоб зупинити смерті. Це, ймовірно, означало б заморожування конфлікту вздовж існуючих ліній фронту та, по суті, відмову від спроб повернути свою територію, поки діє перемир’я.
Але втрата решти Донбасу також зробить Україну набагато вразливішою до будь-якої майбутньої російської агресії. Ця територія містить «укріплений пояс» промислових міст, залізниць та доріг, які утворюють основу оборони України та забезпечують лінію фронту. Київ роками укріплював цю територію, і її втрата повністю оголила б решту східної України.
Деталі останньої пропозиції не розголошувалися, Зеленський заявив, що зустріч в Абу-Дабі може надати «варіанти». Але український лідер у грудні сказав, що пропозиція, висунута США, полягала у створенні «вільної економічної зони» в тих частинах Донбасу, які все ще перебувають під контролем України. Зеленський заявив, що пропозиція передбачає виведення України з цих районів в обмін на гарантії безпеки. США не розкрили жодних деталей про пропозицію, і неясно, чи погодилася б Росія на неї – слова Ушакова щодо території перед зустріччю в Абу-Дабі не свідчили про готовність до компромісу.
Міжнародні правозахисні організації та ті, хто зумів врятуватися, а також українська влада та медіа-організації, включно з CNN, повідомляли про численні порушення прав людини в окупованих Росією регіонах України. Звинувачення включають довільні затримання, насильницькі зникнення, тортури, сексуальне насильство та повне придушення громадянських прав. Росія заперечує звинувачення, незважаючи на широкі докази. Останній звіт Організації Об’єднаних Націй про ситуацію з правами людини в Україні, опублікований у листопаді, оцінив, що «російські окупаційні органи продовжували обмежувати права цивільних осіб та порушувати фундаментальні положення міжнародного гуманітарного права». Українці, які живуть під російською окупацією, розповіли CNN, що їх змушують приймати російські паспорти або вони ризикують втратити свої будинки, що їхніх дітей індоктринують у школах та у спеціальних «таборах перевиховання», і що будь-яка спроба опору карається насильством.
