З квартири Марії на 16-му поверсі спокійні води Чорного моря простягаються до обрію під вечірніми сутінками. «Звідси видно і чути, коли летять дрони», — каже вона, стоячи біля вікна від підлоги до стелі, що займає всю стіну. Коли вони влучають у будівлі та будинки в місті Одеса внизу, «ми бачимо також всі пожежі».
Її дев’ятирічна дочка Єва навчилася розпізнавати форми та звуки об’єктів, які щодня пролітають у небі. Вона гордо показує список каналів у соціальних мережах, які вона перевіряє, коли спрацьовує повітряна тривога. «Вона знає, чи те, що летить, є ризиком чи загрозою, і це її заспокоює», — каже її батько Сергій.
Навряд чи є місце в Україні, яке не було б обстріляне з моменту повномасштабного вторгнення Росії майже чотири роки тому. Але останніми тижнями Одеса — третє за величиною місто України — зазнає постійних атак. Завдаючи ударів по портовій та енергетичній інфраструктурі, Росія намагається паралізувати економіку регіону та підірвати моральний дух населення.
Однак Москва б’є не лише по об’єктах інфраструктури. Її дрони, більшість з яких розміром з мотоцикл, регулярно врізаються у висотні будівлі, як, наприклад, у будинок Марії, вибухаючи при ударі та розкидаючи скло та уламки всередину. Наслідки часто бувають смертельними. «Кілька місяців тому Єва сказала, що боїться, що дрон прилетить надто швидко, і ми не встигнемо сховатися, — каже Марія. — Але я пояснила, що якщо він летітиме до нас, то ставатиме все голоснішим, і тоді ми знатимемо, що треба бігти».
Марія, Сергій та Єва родом з Херсонської області, регіону за 200 км (125 миль) на схід від Одеси, який зараз значною мірою окупований Росією. Вони виїхали, щойно почалося вторгнення у 2022 році, і мати з донькою ненадовго переїхали до Німеччини як біженці. Але Сергій та Марія не могли витримати відстані, тому родина возз’єдналася в Україні та переїхала до Одеси.
Зараз, коли атаки на регіон посилюються, Сергій розмірковує, чи повинна родина готуватися знову до від’їзду. «Війна — це лише про економіку, а Одеса для росіян — це про інфраструктуру, тому вони зроблять все можливе, щоб її завоювати», — каже він.
Розташована на південному заході України, Одеса до війни була економічним двигуном. Але тепер, коли Росія окупувала більшу частину українського узбережжя, регіон став ще важливішим. Три його порти є найбільшими в Україні та включають єдиний в країні глибоководний порт. Через перебої з наземними переходами 90% українського експорту минулого року було відправлено морем.
Але у воєнний час важливість регіону є також його слабкістю. Минулого місяця Володимир Путін погрожував відрізати Україні доступ до моря у відповідь на українські удари по танкерах «тіньового флоту», які Росія використовує для обходу санкцій. Ця загроза призвела до конкретних наслідків. Протягом двох років спроби Росії перешкодити економіці Одеси були майже безперервними — але останні кілька тижнів були особливо складними.
Повітряні атаки на порти знищили вантажі та контейнери та пошкодили інфраструктуру; члени екіпажів іноземних торгових суден, що працюють у Одеській затоці, були поранені або загинули від дронів; а 800 повітряних тривог за рік неодноразово зупиняли роботу портів. Результатом минулого року стало 45% скорочення експорту сільськогосподарської продукції, що є життєво важливим для економіки Одеси.
Наступного дня після того, як цього тижня внаслідок удару дрона загорілося судно під панамським прапором і серйозно постраждав один з членів його екіпажу, голова обласної адміністрації Олег Кіпер заявив, що судновласники, які заходять в Одеські порти, «чітко розуміють, що вони входять у зону бойових дій», і що судна застраховані. Але якщо такі атаки продовжуватимуться, у довгостроковій перспективі іноземні компанії можуть відмовитися від торгівлі з портом.
Коли удари посилюються, повітряні сирени спрацьовують часто, але не всі їх слухають. Стоячи перед зруйнованим спортзалом наступного ранку після нічного удару дрона, який поранив сімох людей, Марина Аверіна з Державної служби з надзвичайних ситуацій визнає, що люди стали «дуже безтурботними щодо власної безпеки». Одна з нещодавніх повітряних тривог тривала майже весь день. «Сидіти в укритті 16 годин просто нереально», — каже Аверіна, поки працівники спортзалу виходять із зруйнованої будівлі з будь-якими предметами, які їм вдалося врятувати з уламків та понівеченого металу всередині.
Хоча багато українців, на жаль, вже звикли до ударів дронів та ракет, вони все більше виснажуються від безперервних атак, які відключають електрику та опалення в розпал особливо суворої зими. У грудні майже мільйон людей в Одесі залишилися без світла. «Ми були серед перших регіонів, які відчули, що означає пережити зимовий період без електрики та без опалення», — каже Олег Кіпер. Через місяць, коли температура тримається близько -1°C, постачання залишається сильно порушеним.
Ада, 36 років, прогулюється пляжем, не зважаючи на завивання сирен повітряної тривоги, що змішується з криками чайок. Атаки дронів посилилися, але, за її словами, «обстріли не так страшні, як цей холод». Поруч молода мама на ім’я Яна погоджується. Нещодавно, за її словами, ситуація в цілому «була дійсно, дійсно складною». Одного разу дрон врізався в її квартиру, а незабаром після цього інший влучив у будинок. Потім почалися відключення світла. Вона та її родина купили дорогий генератор, але його робота протягом семи годин коштує близько 10 доларів — значні витрати в країні, де середня місячна зарплата становить близько 500 доларів (375 фунтів стерлінгів). «Ми всі живемо так вже чотири роки, на жаль. Ми такі ж безпорадні, як мухи, і все вирішується між владою, — каже вона, намагаючись утримати свого верескливого малюка від крижаної води. — Можливо, нас карають за щось — усю націю, не лише кількох, а всіх».
Далі по пляжу Костя рибалить на пірсі, що простягається в море. Він каже, що не турбується про просування росіян до міста. «Я не думаю, що вони сюди дійдуть. [Українці] спочатку їм ноги переламають». Але, додає він, це боляче і страшно. І, як багато українців, він, схоже, досі не може змиритися з тим, що чотири роки тому війна прийшла в його країну, розв’язана сусідом, якого він колись так добре знав.
У молодості Костя служив в армії та складав присягу Радянському Союзу. «Я ніколи не уявляв, що побачу щось подібне у своїй старості», — каже він.
Хоча російські пропагандисти давно наполягають на тому, що незалежність України з 1991 року є історичною помилкою, минула роль Одеси як перлини в короні Російської імперії означає, що вона все ще має особливо сильне символічне значення для Москви. Володимир Путін неодноразово називав Одесу «російським містом» і часто посилався на ідею «звільнення Новоросії», історичного регіону Російської імперії, який охоплював частини сучасної південної та східної України, включаючи Одесу.
«Вони хотіли і досі хочуть захопити Одесу, як і багато інших регіонів, але сьогодні наші військові роблять все можливе і неможливе, щоб цього не сталося», — наполягає голова обласної адміністрації. Олег Кіпер зробив своєю особистою місією розірвати будь-які ймовірні зв’язки Одеси з Росією. Він є прихильником Закону про деколонізацію 2023 року, який зобов’язав місцеві органи влади очистити свої міста від будь-яких назв вулиць, пам’ятників чи написів, які могли бути пов’язані з імперським минулим Росії.
Серед статуй, які мали бути прибрані, був пам’ятник засновниці Одеси, російській імператриці Катерині ІІ, тоді як вулиці, названі на честь російських та радянських діячів, були перейменовані. Вулиця Пушкінська стала Італійською вулицею, а Катерининська вулиця тепер — Європейська. Кіпер також відстоює використання української мови у місті, де російська досі дуже поширена. На запитання про опір, який він зустрічає з боку одеситів, які пишаються своєю спадщиною як багатокультурного порту світу, він відповідає рішуче.
«Ворог робить набагато більше, ніж ми, щоб російськомовне місто стало українським, — каже Кіпер. — Він змушує людей зрозуміти, хто такі росіяни і чи потрібні вони нам взагалі». Наступного дня, коли температура опустилася до -6°C, місто відзначило місяць часткових відключень світла, а повітряна тривога тривала чотири години. Порт Чорноморськ, на схід від Одеси, знову зазнав удару балістичної ракети, поранивши члена екіпажу цивільного судна. Як і у випадку з рештою України, якщо Росія не може захопити Одесу, вона, схоже, рішуче налаштована продовжувати її руйнувати.
