Коли у вересні Володимир Зеленський піднявся на трибуну Організації Об’єднаних Націй, він зробив попередження, яке залишилося непоміченим. Світ ризикує “побачити бойові дрони, що атакують інфраструктуру та людей, повністю автономно та без будь-якої участі людини”, – застерігав президент країни, яка щодня кидає виклик правилам війни. Проте Зеленський описував не далеке майбутнє, а логічну еволюцію конфлікту, що перетворився на найбільшу лабораторію військових технологій в історії.
Ось деякі аспекти, що змінюються у війні, якою ми її знаємо. Революція починається зі здатності бачити. Від дронів, які не можуть бути перехоплені засобами радіоелектронної боротьби, до систем масової обробки інформації, що дозволяють покращити планування та, зрештою, врятувати життя. Приклад цього спостерігається у центрі штучного інтелекту Міністерства оборони України. Щомісяця цей департамент отримує десятки тисяч відео з лінії фронту, які аналізуються штучним інтелектом. Ця здатність дозволяє обробляти інформацію у безпрецедентному масштабі, ідентифікуючи цілі та інтегруючи все в єдину мапу в реальному часі. Штучний інтелект може поєднувати зображення з комерційних супутників, звіти шпигунів на місцях, перехоплені радіосигнали, відео з дронів і навіть публікації в соціальних мережах, щоб створити “цифрового близнюка” поля бою.
Це справжня революція порівняно з методами, що використовувалися кілька років тому, коли офіцер мав малювати все на папері, а інформація надходила годинами. Сьогодні такі системи, як розроблені американською компанією Palantir, здатні скоротити цикл військового планування з годин до хвилин. Ці системи не лише виявляють ціль: вони розраховують, ґрунтуючись на доступних логістичних можливостях, яку зброю краще використовувати для її знищення в найкоротший термін.
В Україні, країні, де потреба в обороні ідеально поєднується з величезною кількістю фахівців з інформаційних технологій, існують компанії, присвячені вирішенню головної проблеми армії: нестачі піхоти. Києву було важко протистояти чисельній перевазі Москви на лінії фронту, і є компанії, такі як DevDroid, які працюють над створенням систем автоматизації важких кулеметів, здатних виявляти людей, відстежувати їх і відкривати вогонь, якщо оператор-людина вирішить стріляти.
Однією з областей, де штучний інтелект може мати найбільший вплив вже наступного року, є сфера перехоплювальних дронів. Програмне забезпечення на борту цих повітряних боєприпасів здатне виявляти цілі раніше, ніж це зможе зробити людина, і рухатися зі спритністю, що перевершує спритність пілота. Цей тип систем ще не використовується масово, але, за словами розробників технології, можливо, вони почнуть діяти вже наприкінці 2026 року.
Але революція відбувається не лише у повітрі та на землі. Україна розширила використання безпілотних систем на морську сферу (USV), застосовуючи водні дрони-камікадзе, щоб кинути виклик російському військово-морському контролю в Чорному морі та атакувати офшорні інфраструктури, доводячи, що можна паралізувати традиційний флот, не маючи традиційних військових кораблів.
Поки армії інженерів щодня борються за пошук найпередовіших технологічних рішень, на лінії фронту з’являються прості рішення для протидії новітнім розробкам. Один з найкращих прикладів знаходиться в українських містах поблизу лінії зіткнення: тонни викинутих рибальських сіток, які колись використовувалися для лову риби, тепер відправляються “ловити” російські дрони.
Оригінальна ідея виникла з російського боку, який першим зіткнувся з масовими атаками дронів. Сьогодні тисячі кілометрів українських доріг “покриваються” цими сітками, призначеними витримувати удари сильних риб. Ці конструкції відіграють вирішальну роль у захисті окопів, доріг і навіть лікарень, повністю змінюючи візуальний аспект війни з дедалі поширенішими сітчастими “тунелями”. Концепція проста: сітки працюють як гігантські павутиння. Коли дрони намагаються вразити цілі, їхні пропелери заплутуються у міцній сітці, роблячи апарат непридатним до детонації.
Наразі практично всі автономні рішення, що передбачають використання штучного інтелекту, створюються за концепцією “human-on-the-loop”, тобто остаточне рішення про постріл завжди належить людині. Промисловість та міжнародні організації побоюються, що повністю автономні системи — так звані “human-out-of-the-loop” — можуть порушити правила війни, будучи нездатними розрізняти цивільних або солдатів, які здаються.
Однак сьогодні все є зброєю, і одним з головних полів битви є інформація. Країни, такі як Росія та Китай, розробили складні структури, здатні створювати ефекти, які дозволяють їм досягати стратегічних цілей без єдиного пострілу. Російське вторгнення в Україну вийшло далеко за межі степів Донбасу; Москва розпочала масштабну кампанію дезінформації з метою підірвати західну підтримку Києва. Ця тенденція збережеться, і інструменти штучного інтелекту посилили її. За словами аналітиків MIT Technology Review, цей сценарій може бути особливо ефективно використаний у 2027 році, коли більшість військових аналітиків вважають, що Китай може розпочати наступ на Тайвань. Одночасно з десятками тисяч дронів, що намагатимуться перевантажити протиповітряну оборону острова, масштабна кампанія дезінформації, проведена “фабриками ботів”, заполонить соціальні мережі, щоб зламати волю тайванців до захисту.
Штучний інтелект створює ще більше ускладнень для демократій у кіберпросторі. У 2023 році Сполучені Штати, головна глобальна технологічна держава, зазнали операції “Salt Typhoon”. Групі хакерів, пов’язаній з китайськими спецслужбами, вдалося проникнути в основні американські телекомунікаційні компанії. Хакери використовували скомпрометовані маршрутизатори та сервери, щоб переміщатися по мережах і знаходити вигідні позиції для шпигунства. Атака дозволила зробити те, що американська влада ніколи не вважала можливим: копіювати розмови та відстежувати переміщення членів спецслужб та агентів, присвячених контррозвідці. У статті в журналі Foreign Affairs Енн Нойбергер, заступниця радника з національної безпеки з питань кібербезпеки, попереджає, що ця тенденція посилиться завдяки можливостям, створеним штучним інтелектом.
Однак та сама технологія, яка атакує, захищає. Вже зараз штучний інтелект використовується для виявлення закономірностей та аномалій у мережах у реальному часі. Якщо клапан на цифровій водоочисній станції працює дивно, штучний інтелект виявляє вторгнення до того, як воно спричинить фізичні пошкодження. Замість того, щоб намагатися “залатати всі дірки”, штучний інтелект допомагає ідентифікувати критичні вразливості, які, у разі експлуатації, спричинили б каскадні збої. У цю нову еру перемога залежатиме не лише від того, хто має найшвидшу ракету, а від того, хто має найстійкіший алгоритм.
