Коли багато європейських лідерів ужорсточують риторику щодо імміграції, іспанський прем’єр Педро Санчес демонструє інший підхід, підкреслюючи економічні та соціальні переваги легальної міграції. Він неодноразово заявляв, що вибір Іспанії — «бути відкритою й процвітаючою країною або закритою і бідною».
За останні роки Іспанія прийняла мільйони людей із Латинської Америки та Африки, і частково завдяки цьому її економіка зростала швидше, ніж в інших країнах ЄС вже другий рік поспіль. Новоприбулі поповнюють старіючу робочу силу, що підтримує зростання та витримку соціальних виплат, зауважив Санчес після сутичок проти мігрантів у південному містечку в липні.
Анна Террон Кусі з аналітичного центру Migration Policy Institute, яка працювала з іспанськими урядами над імміграційною політикою, каже, що підхід Санчеса перегукується з політикою попередніх прогресивних урядів Іспанії. Водночас у внутрішньому політичному дискурсі посилилася антиімміграційна риторика з боку правої партії Vox, особливо щодо мусульманських мігрантів, і Санчес відкрито протиставляє їй свою позицію.
У цілому по Європі центристів підштовхують до жорсткішої політики вплив правих популістів, попри помітне зниження нелегальних перетинів кордонів до ЄС за останні два роки. У Франції президент Еммануель Макрон говорив про «проблему міграції» та запровадив нові обмеження для боротьби з нелегальною міграцією й кращої інтеграції трудових мігрантів.
У Німеччині кандидат у канцлери Фрідріх Мерц обіцяв посилити міграційну політику, а вже після виборів Берлін зміцнив прикордонний контроль і оприлюднив дані про зростання депортацій відхилених прохачів притулку. Такі зміни у політиках інших країн контрастують із іспанським курсом.
Уряд Санчеса теж зіткнувся з проблемами в просуванні проімміграційних ініціатив: минулого року змінили закон про імміграцію, аби полегшити отримання дозволів на проживання та роботу для сотень тисяч людей, що перебували в Іспанії нелегально. Міністр з питань міграції Елма Саїс тоді говорила, що країні може знадобитися до 300 тисяч платників податків-іноземців на рік, щоб підтримувати пенсії, медицину й допомогу по безробіттю, але критики вказували на недоліки змін, а більш амбітний проект амністії застряг у парламенті через складну політичну ситуацію.
У рамках співпраці з ЄС іспанський уряд також фінансував африканські держави задля стримування міграції через свої береги, зокрема поїхав до Мавританії разом із президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн, що завершилося обіцянкою 210 мільйонів євро на допомогу країні. Це, схоже, дало результат: цього року прибуття мігрантів на Канарські острови впали на близько 60%, і навіть критики відзначають посилення контролю з боку африканських урядів.
Права захисники водночас звинувачують політику Санчеса у трагічних випадках загибелі мігрантів, зокрема під час подій 2022 року в іспанській анклаві Меліля, де під час штурму кордону загинули 23 людини. Санчес захищав дії марокканської та іспанської поліції, назвавши інцидент «нападом на кордони Іспанії», а пресслужба прем’єра відповіла на запити Associated Press, що «наша міграційна політика ефективна та відповідальна».
В Іспанії мешкають мільйони громадян Латинської Америки, які швидко отримують іспанське громадянство й зазвичай інтегруються легко через спільну мову; понад 4 мільйони осіб із Латинської Америки проживали в Іспанії легально у 2024 році. Нині основними країнами походження мігрантів є Марокко, Колумбія та Венесуела, а Центробанк Іспанії оцінює потребу у близько 24 мільйонах працездатних іммігрантів протягом наступних 30 років для підтримки співвідношення робітників та утриманців.
Економісти попереджають, що масова міграція погіршила й інші проблеми, зокрема дорожнечу житла, оскільки Іспанія не побудувала достатньо житла для нових мешканців поряд із тиском від туризму та короткострокової оренди. Економіст Хосе Боска зазначив, що якщо інтегрувати велику кількість людей без одночасного будівництва житла, це може спричинити проблеми. У відповідь уряд Санчеса пообіцяв фінансувати більше будівництва, особливо громадського житла, і розглядає заходи проти купівлі дорогого «другого житла» заможними іноземцями.
